Вогонь Станіславського маяка: характеристика і дальність

Вогонь Станіславського маяка десятиліттями читали як передній сигнал Станіслав-Аджигольського створу: червоний вогонь на нижчій башті мав зійтися з білим вогнем задньої башти й вивести судно на перше коліно каналу до Херсона. Наприкінці липня 2022 року в задній Аджигольський маяк влучили російські ракети. Суспільне Херсон тоді передало повідомлення про три влучання, два в основу і одне в конструкцію, без підтверджених фотографій обсягу руйнувань. Міжнародний опис маяків України, оновлений у жовтні 2025 року, позначає задню башту як зруйновану, а передню й далі описує з постійним червоним вогнем. Пара, на якій тримався створ, у відкритих даних більше не виглядає цілою.

Через це довоєнні рядки лоції не можна читати як живий стан засобу навігаційного обладнання у 2026 році. Характер і дальність лишаються паспортними величинами. Чи виставляється вогонь фактично, видно лише з чинного повідомлення мореплавцям і з карти, виправленої після останньої коректури. Старе уявлення, ніби «16 миль» означає гарантоване світло на цій відстані за будь-якої погоди і з будь-якого курсу, розходиться і з навігаційною практикою, і з конструкцією самого створу.

Станіславський маяк, він же Малий Аджигольський і Станіслав-Аджигольський передній, стоїть на штучному острівці в Дніпровському лимані, навпроти села Станіслав. Для судна важливий не силует вежі, а те, як записаний її вогонь: колір, характер, висота і заявлена дальність. Саме ці параметри дозволяють відрізнити сигнал від заднього вогню пари й від інших червоних вогнів лиману.

Станіславський маяк у навігації

Дніпровсько-Бузький лиман мілкий, тому судновий хід до Херсона прокладено ламаною лінією, колінами Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу. Кожне коліно тримають створні вогні: передній нижчий і задній вищий. Коли вони стоять на одній вертикалі, судно лежить на осі фарватеру. Зсув одного вогню відносно іншого показує, в який бік знесено з лінії.

Передній вогонь пари — Станіславський. За описом Держгідрографії його координати 46° 30,7′ північної широти і 32° 09,2′ східної довготи. Башта стоїть на бутовому підмурку штучного острівця, приблизно за 7 км на захід-північний захід від Рибальчого і близько 35 км від Херсона. Задній вогонь, Аджигольський, розташований за 3,5 морської милі від переднього, тобто приблизно за 6,5 км, на напрямку створу близько 109°. Разом вони вели першим коліном каналу при прямуванні в порт Херсон.

Вежу спроєктував інженер Володимир Шухов у 1910 році: ажурний сталевий гіперболоїд, набраний із прямих стрижнів. Архітектурні описи датують завершення 1911 роком, сторінка Держгідрографії — 1915-м. Для розпізнавання вогню рік не вирішальний. Вирішальні колір башти й те, що вогонь спрямований уздовж створу, а не по всьому горизонту. Денний орієнтир — темно-червона кругла металева башта на гідротехнічній основі. Дістатися острівця можна лише водою.

Після удару по задній башті у 2022 році створ як пара втратив підтверджену цілісність. Передню вежу в тих самих повідомленнях не називали ціллю. Відкриті цивільні джерела станом на 2026 рік не дають окремого акта про те, чи виставляється її вогонь щоночі. Паспортні характеристики нижче — це опис сигналу, а не довідка про поточну роботу засобу.

Характеристики маякового вогню

Характер вогню — це короткий код, за яким судно впізнає засіб уночі. Для Станіславського маяка джерела сходяться в кольорі, дальності й призначенні і розходяться в ритмі.

Держгідрографія записує червоний проблисковий вогонь у напрямку Станіслав-Аджигольського створу. Дальність видимості — 16 морських миль. За пониженої видимості вогонь на вимогу мореплавців вмикають і вдень. Висота башти від основи — 24 м, висота вогню над рівнем моря — 26 м. Міжнародні переліки, зібрані з описів Rowlett і номерів NGA 18088 та Admiralty N5149, дають інший ритм: постійний червоний вогонь, позначення F R, лише на лінії створу і за запитом. Там само фокальна площина вказана як 24 м, висота башти — 26 м, український номер UA-1000. Різниця у два метри між відомчим і міжнародним описом для горизонту дає частки милі, а розбіжність «проблисковий чи постійний» для впізнання істотна.

Поки коректура не зняла розбіжність, судно має тримати ту характеристику, яка стоїть у чинній лоції і на карті, а не зводити два описи в один. Спільне в обох версіях таке: вогонь червоний, розрахований на 16 миль, працює як передній створний і не є круговим береговим маяком. Задній вогонь пари в тому самому відомчому описі білий проблисковий на 19 миль, з висотою вогню 67 м і баштою 64 м. Міжнародні списки дають йому постійний білий вогонь, теж лише на лінії створу.

Джерело: Держгідрографія, опис маяків Миколаївського району; міжнародні переліки наведено для зіставлення характеру, без окремої дати перевидання відомчої сторінки.

Червоний колір переднього вогню обраний не для краси. На створі нижчий вогонь має відрізнятися від вищого, щоб вахтовий не поміняв їх місцями. Білий задній на 19 миль видно далі й раніше. Червоний передній з’являється ближче і лише тоді стає придатною парою для ведення по осі. Поза лінією створу секторний вогонь або різко слабшає, або зникає: саме це відсікає випадкове «схоже червоне» збоку фарватеру.

Дальність видимості та її межі

Заявлена дальність вогню Станіславського маяка — 16 морських миль. Одна морська миля дорівнює 1852 м, тож 16 миль — це 29 632 м, або 29,6 км. У посібниках і на картах цю величину рахують для висоти ока спостерігача 5 м над водою і для стандартної прозорості атмосфери. Номінальна оптична дальність в системі МАМС — відстань, на якій вогонь видно, коли метеорологічна видимість становить 10 морських миль. На карту ставлять меншу з двох величин: оптичної і географічної.

Географічну дальність можна прикинути самому. Для середньої рефракції користуються наближенням D = 2,08 × (√H + √e), де D виходить у морських милях, H — висота вогню в метрах, e — висота ока в метрах. Для H = 26 м і e = 5 м корінь із 26 дорівнює близько 5,10, корінь із 5 — близько 2,24. Сума 7,34, помножена на 2,08, дає приблизно 15,3 милі. Паспортні 16 миль лежать біля цього горизонту: вогонь не «б’є» далеко за кривину Землі, його межа майже збігається з дальністю відкриття вогню на 26 м. Якщо око вище за 5 м, як на містку великого судна, горизонт відсувається на частку милі або трохи більше. Якщо спостерігач у човні з оком на 2 м, горизонт коротший приблизно на милю. Туман, дощ, мла над лиманом і засвітка від берега ріжуть оптичну дальність сильніше, ніж будь-яка поправка на висоту ока.

Поширена помилка виглядає так: на карті бачать «16 миль», відкладають 16 статутних миль або 16 кілометрів і чекають вогонь із будь-якого курсового кута в ясну ніч. Закінчується це пізнім розпізнаванням або плутаниною з іншим червоним вогнем. Статутна миля коротша за морську, кілометр менший у майже 1,9 раза, а створний вогонь поза своєю лінією може не проглядатися взагалі. Правильно відкладати 16 морських миль від координат вогню, тримати висоту ока, звіряти характер із лоцією і шукати вогонь на осі створу, а не по всьому горизонту.

Фактична видимість коротша за заявлену ще з кількох причин. Червоний світлофільтр забирає частину потоку, тому за тієї самої лампи червоний вогонь має меншу номінальну дальність, ніж білий: 16 миль проти 19 у заднього вогню пари — типова картина, а не випадковий розрив. Пил, дим і низька хмарність над лиманом дають ту саму метеорологічну видимість, за якої номінальну дальність вже не витримують. Удень башта читається за формою і кольором, а вогонь вмикають лише за пониженої видимості і на вимогу, тож денна «дальність 16 миль» до самого світла не стосується.

Правило читання маякового сигналу

Сигнал упізнають не за одним числом. Спочатку колір: передній вогонь червоний, задній білий. Потім характер за чинною лоцією, бо відомчий опис дає проблиск, а міжнародні переліки — постійне світло. Далі положення на лінії створу і збіг із висотою: нижчий вогонь має бути Станіславським. Дальність 16 миль потрібна, щоб оцінити, з якої відстані вогонь узагалі може відкритися за ясного повітря і з оком на 5 м, а не щоб призначити час повороту.

Важливо. Шістнадцять морських миль — заявлена дальність за стандартних умов, а не обіцянка побачити вогонь за будь-якої погоди, з будь-якого курсу і з будь-якої висоти ока. Після ракетних ударів по задній башті наприкінці липня 2022 року пару не можна вважати робочим створом лише тому, що передній вогонь лишився в старому описі.

Практичне правило для вахти просте. Відкласти 16 морських миль від 46° 30,7′ N, 32° 09,2′ E, перевірити висоту ока проти 5 м і не шукати червоне світло поза віссю створу. Якщо повітря не прозоре до 10 миль, очікувати відкриття ближче. Якщо характер на екрані і в лоції не збігається з тим, що видно, вогонь не «домальовувати»: розбіжність сама є навігаційною інформацією і приводом відкрити останню коректуру.