Гніздування і міграції великого баклана

Гніздування і міграції великого баклана на українському узбережжі довго описували як безперервне зростання: від кількох тисяч пар у середині 1980-х до піку середини 2010-х. Облік 2012 року давав для Азово-Чорноморського регіону України близько 43,5 тисячі пар. До 2021 року та сама регіональна оцінка знизилася приблизно на чверть, до 31,7–33,7 тисячі пар, хоча число жилих колоній майже не змінилося. Стара картина «вид лише прибуває і скрізь множиться» уже не збігається з рахунком гнізд.

Окремо змінився сам субстрат. Частина поселень тримається не на природних островах, а на газових вишках, затоплених суднах, опорах ліній і насипних острівцях. Після руйнування Каховської греблі 6 червня 2023 року зникло Каховське водосховище, над яким баклани раніше гніздилися на опорах переходу високовольтної лінії. Нового повного рахунку саме для цього місця у відкритих зведеннях після 2021 року немає, тож переносити старі цифри на осушене ложе не варто.

Для берега від дельти Дунаю до Джарилгача питання інше: де птах облаштовує колонію, чим гніздовий сезон відрізняється від кормового перельоту і чи кожна осіння зграя є відльотом. Великий баклан, Phalacrocorax carbo, в Україні належить до континентального підвиду sinensis. Номінативний атлантичний підвид за даними кільцювання на території країни не відмічений.

Гніздові колонії великого баклана

Колонія тут — не будь-яке скупчення на косі. Це місце, де пари будують гнізда й доводять пташенят до підйому на крило. В Азово-Чорноморському регіоні з 1946 до 2021 року зафіксовано 72 такі поселення, але більшість проіснувала недовго. Станом на 2021 рік надійно жилими лишалися 23 колонії, ще 4 вважали ймовірно жилими. Птах обирає ділянку за висотою над водою, віддаленістю від материка, наявністю матеріалу і захистом від наземних хижаків. Чим ближче острів до берега, тим вищий ризик з боку людей і ссавців.

На чорноморській ділянці переважають низькі акумулятивні острови з піску й черепашнику, рідше материкові, як Березань, і заплавні ліси в дельтах. У Чорноморському біосферному заповіднику перші гнізда на заповідних островах з’явилися 1989 року на Великому Кінському в Ягорлицькій затоці; згодом колонії трималися на Кінських островах і на островах Тендрівської затоки. За зведенням Азово-Чорноморської орнітологічної станції у Branta, у 2021 році Дунайсько-Дністровсько-Тилігульський комплекс мав близько 1,5–2,5 тисячі пар, Дніпро-Бузько-Ягорлицько-Тендрівський — 2,9–3,3 тисячі, Джарилгацько-Каркінітський — близько 1,3 тисячі. Найбільша частка регіону, близько 63 %, припадала на колонію Обитічної коси в Бердянському районі, тобто на Азов, а не на морські пляжі Одещини чи Херсонщини.

Окремий тип — техногенні поселення: вишки біля Стрілкового, затоплені судна біля Арабатської стрілки, док-мішень у Ягорлицькій затоці, насипний острів на Сасику. На газових вишках у 2021 році рахували близько 250 гнізд, попри те що під час ремонтів гнізда знімають і птахи відновлюють їх знову. Дерева в деревних колоніях гинуть за два-три сезони: послід багатий на азот і фосфор, а гілки ще й ламаються під час будівництва. Поруч з великою колонією з інших колоніальних птахів часто лишається переважно мартин жовтоногий.

Гніздо і вирощування пташенят

Гніздо — це платформа з гілок, очерету чи водоростей, яку пара надбудовує послід і риб’ячими рештками. На островах без деревини воно стоїть просто на ґрунті чи в заростях; у дельтових лісах — у кроні. Самець займає точку і приносить більшу частину матеріалу, насиджують обидва. Окремої насідної плями немає: яйця тримають між цівками й оперенням черева. Кладка зазвичай налічує 3–5 яєць, інтервал між ними близько двох-трьох діб, тож пташенята в одному гнізді різного віку.

Насиджування триває приблизно 28–31 добу, підйом на крило — близько семи тижнів, інколи перші короткі польоти починаються на 45-ту добу. Ще кілька тижнів молодь може повертатися до гнізда по корм. Це видові орієнтири, а не календар кожної чорноморської колонії: точний день першого яйця залежить від весни, рівня води й того, чи не зігнали пару з місця. Український центр кільцювання для аналізу річного циклу бере гніздовий період з 1 квітня до 30 червня. Будівництво може початися раніше, а льотні молоді птахи тримаються колонії і в липні.

Годують обоє батьків, відригуючи рибу. Великий баклан — облігатний іхтіофаг, тобто годується майже виключно рибою, і шукає її пірнанням на мілководді лиманів, заток і прибережного моря. Одна пара за сезон рідко робить другу повноцінну кладку. Якщо першу втрачено на початку насиджування, повтор можливий, але пізні виводки мають менше часу до осіннього розсіювання.

Важливо. Колонії на островах Чорноморського біосферного заповідника, у Дунайському біосферному заповіднику та на інших заповідних косах не є майданчиком для наближення. У травні–липні підйом човна до гнізд піднімає дорослих, і яйця чи малі пташенята лишаються на сонці й під мартинами. Розглядати колонію варто з дистанції, з якої видно білий послід і рух птахів, але не вміст гнізда.

Сезонні переміщення Чорноморським узбережжям

Не кожен переліт є міграцією. Міграція — сезонне переміщення між гніздовою областю і районом зимівлі, з поверненням у зворотному напрямку. Кормовий політ на кілька кілометрів від острова до косяка риби, зміна ночівлі всередині лиману і післягніздове розсіювання молоді — інші явища. Їх легко сплутати, бо баклан літає ланцюжком низько над водою і в усіх цих випадках.

За періодizацією Українського центру кільцювання в атласі міграцій птахів України річний цикл місцевих птахів ділять так: 1 квітня — 30 червня гніздування, 1 липня — 31 жовтня післягніздовий період, листопад — осіння міграція, 1 грудня — кінець лютого зимівля, березень — весняна міграція. У самому Азово-Чорноморському регіоні осінній проліт починається наприкінці жовтня — на початку листопада, тоді як північніше по Дніпру він зрушується на початок жовтня. Це схема для розбору зворотів кілець, а не розклад, за яким усі пари злітають одного ранку.

Після підйому молоді на крило зграї розходяться по лиманах і затоках. Частина птахів з дельти Дунаю, Дністровського лиману і Тендри лишається на вільній від льоду воді. Інші зміщуються на Балкани і східне Середземномор’я: звороти першоліток узимку найчастіше йдуть саме звідти, окремі — з турецького узбережжя на відстані понад тисячу кілометрів. Весняне повернення до колоній розтягнуте на березень, і не кожен птах сідає туди, де вилупився. Між дунайським, дністровським, тендерівським і азовським комплексами є обмін, тож «наш» баклан у вересні на Тилігулі може бути птахом із сусіднього субрегіону, а не транзитом із Балтики.

Міграційні уявлення і перевірені дані

Поширене твердження, що восени відлітають усі великі баклани, не підтверджується ні зимовими обліками, ні кільцями. Вид у Чорноморському басейні частковий мігрант: одні особини зимують на Килійському гирлі, у Дністровському лимані й на відкритих затоках, інші йдуть на південний захід. Формування зимівель за зворотами завершується протягом січня, а не в день першого холодного вітру. Якщо у грудні на косі сидить ланцюжок темних птахів із розкритими крилами, це зимівля або місцева ночівля, а не «запізнілий відліт».

Друге твердження — єдиний календар для всього узбережжя — теж не тримається. Північні колонії по Дніпру починають осінній рух раніше за азово-чорноморські. Молоді птахи розсіюються ширше за дорослих, а частина дорослих у наступний сезон гніздиться вже в іншому комплексі. Зворот із Казахстану на Молочний лиман лишається одиничним і не робить середньоазійський маршрут типовим для українського берега. Там, де джерела розходяться в точній даті відльоту, надійніше триматися періодів за кільцями, а не за однією зграєю, побаченою з пляжу.

Найсильніше заперечення проти дистанційного спостереження звучить від рибалок: птах їсть рибу, послід знищує дерева, отже колонію варто розігнати. Шкода для деревостою і витіснення чапель у великих поселеннях описані, і рибний раціон сумніву не підлягає. Але регіональна чисельність уже впала з приблизно 43,5 тисячі пар у 2012 році до 31,7–33,7 тисячі у 2021-му, а розгін гнізд на заповідному острові не замінює обліку вилову і не відрізняє місцеву колонію від пролітної зграї. Без цієї різниці будь-яка «боротьба з бакланом» б’є по птахах, які через кілька тижнів і так підуть далі.

Спостереження за бакланами на узбережжі

Гніздову колонію з берега видає постійне місце і короткий маршрут. У травні на острові Ягорлицької затоки або в дунайських плавнях птахи сидять щільно, під ними біліє послід, частина особин носить гілки, інші летять низько до води й повертаються на ту саму точку за годину. Дорослий у шлюбному вбранні темний, із білою плямою на стегні й світлішими пір’їнами на голові; молодий — бурий, зі світлим черевом. Силует у польоті видовжений, шия витягнута, зграя часто йде лінією або косою шеренгою.

Переліт виглядає інакше. У середині листопада ланцюжок іде в одному напрямку, переважно на південний захід, не сідає на знайомий острів до вечора і не носить матеріалу. Локальний кормовий політ у липні–вересні коротший: птахи кружляють між ночівлею і косяком, інколи сотнями на мілині, але наступного ранку знову на тому самому дереві чи косі. Зимова зграя на ополонці Дністровського лиману тримається риби й ночівлі, без гніздового руху.

Практичний порядок простий. Спочатку дата: квітень–червень ближче до гнізд, листопад і березень — до прольоту, грудень–лютий — до зимівлі, липень–жовтень найчастіше є розсіюванням, а не відльотом «усіх». Потім напрямок і повернення: якщо група за світловий день сідає назад на острів із білим послідом, це колонія або кормова ходкa від неї. Якщо за день зграя зникає за обрій і на косі лишаються лише сліди, це вже переміщення між районами. Рахувати пари з пляжу не варто: один острів може ховати сотні гнізд, а видима зграя — бути лише частиною ночівлі.

Для узбережжя від Затоки до Джарилгача робоча картина на 2021 рік така. Місцеві колонії дають кілька тисяч пар, розкиданих по дунайських, дністровських, тилігульських і тендерівсько-ягорлицьких поселеннях, а не одну «головну» колонію на пляжі. Найбільше гніздо зведення регіону лежить на Азові. Частина птахів зимує тут же, частина до січня опиняється на Балканах і в східному Середземномор’ї. Календар однієї коси не є календарем виду.

Морем каже

За регіональним обліком 2021 року в Азово-Чорноморському регіоні України надійно жилими лишалися 23 колонії великого баклана, а гніздова чисельність становила 31 683–33 733 пари. Близько 63 % цих пар тримала колонія на Обитічній косі, тоді як три чорноморські комплекси — дунайсько-дністровський, дніпро-бузько-тендрівський і джарилгацький — разом давали помітно меншу частку. Джерело: Branta, огляд стану популяції станом на 2021 рік.