Афаліна: зовнішність, поведінка, чисельність

Афаліна: зовнішність, поведінка, чисельність у Чорному морі не зводяться до силуету біля пляжу. Літній авіаоблік 2019 року, опублікований у 2024-му, дав для чорноморської афаліни модельну оцінку 22 720 особин на 52 % площі моря, без поправки на тварин під водою. Це найповніший синхронний підрахунок трьох місцевих китоподібних, і він одразу показує розрив між зустріччю з берега і чисельністю підвиду.

Плутанина починається з назви. Афаліною називають і вид Tursiops truncatus, і чорноморський підвид Tursiops truncatus ponticus, описаний у 1940 році. Поруч у тому самому морі живуть білобочка і морська свиня, або азовка. Сіра спина, вигин над водою і «посмішка» дзьоба на відстані виглядають схоже, хоча дзьоб, форма спинного плавця і розмір групи в цих тварин різні.

Нижче розведено ознаки, за якими афаліну впізнають на поверхні, типові способи руху, живлення і взаємодії, місце підвиду в Чорному морі та межі наявних оцінок чисельності. Окремо показано, чого берегове спостереження не доводить.

Як упізнати афаліну за зовнішністю?

Афаліна чорноморська — кремезний дельфін із коротким товстим дзьобом, високим серпоподібним спинним плавцем і сірим тілом, світлішим на череві. Дорослі самиці в Чорному морі мають середню довжину близько 240 см, самці — близько 255 см; особини понад 3 м трапляються рідко. Маса зазвичай лежить у межах 150–300 кг. Новонароджені мають довжину приблизно 85–103 см.

Що таке дзьоб і мелон

Дзьоб, або рострум, — витягнута передня частина щелеп. В афаліни він короткий і масивний, а від лоба його відділяє виразна складка. Лоб утворює мелон: округла жирова подушка, через яку проходить ехолокаційний сигнал. Саме ця складка між мелоном і дзьобом дає впізнаваний профіль на бічному фото. У білобочки дзьоб довший і тонший, а в азовки рострума як окремого виступу немає: голова округла.

Чим спинний плавець відрізняється від сусідніх видів

Спинний плавець афаліни стоїть приблизно посередині спини, високий і помірно вигнутий назад. Край часто несе зарубки і подряпини: за цим малюнком особин розрізняють на серіях знімків, це називають фотоідентифікацією. В азовки плавець низький і ближчий до трикутника. У білобочки плавець теж серпоподібний, але тіло стрункеше, а на боці видно контрастний малюнок пісочного годинника — жовтаво-сіре поле, якого в афаліни немає.

Забарвлення афаліни рівне: спина від темно-сірої до сірої, черево світле, межа між ними то різка, то розмита. Плямистість для чорноморської форми нехарактерна. Зуби конічні, приблизно 18–26 пар у кожній щелепі; у морської свині зуби лопаткоподібні. Цю ознаку з берега не побачити, але вона відділяє дельфінів від азовки на викинутій тварині.

Поширена помилка виглядає як упевнене підписане фото «дельфіна біля пірса». На кадрі видно лише дугу спини і короткий видих. Без дзьоба, форми плавця і відносного розміру це може бути і афаліна, і білобочка, і азовка. Правильний хід інший: спершу шукати складку дзьоба і високий серп плавця, потім звіряти розмір групи і бічний малюнок. Якщо ознак не вистачає, запис лишають як «китоподібне невизначене».

Як афаліна поводиться у воді?

Поведінка тут — повторювані способи руху, пошуку їжі та перебування в групі, а не намір чи характер. Афаліна дихає легенями, тому регулярно виходить до поверхні. Між видихами тримає курс грудними плавцями і рухає хвостовим плавцем угору-вниз. Крейсерський хід повільний; короткий ривок швидший, але точних серій швидкості саме для чорноморського підвиду обмаль.

Як вона пересувається і шукає здобич

Орієнтація під водою спирається на ехолокацію: серію клацань, відлуння яких повертає відстань і щільність предмета. Окремо тварини видають свисти. У виду описані індивідуальні сигнатурні свисти, за якими особини розрізняють одна одну; для чорноморського підвиду таких каталогів менше, ніж для океанічних популяцій. У прибережній смузі занурення зазвичай короткі. Шельф північно-західного Чорного моря на багатьох ділянках мілкий, тож корм часто лежить у межах десятків метрів, а не на великих глибинах відкритого океану.

Чим живиться

Раціон гнучкий. Для чорноморської афаліни описано 23 види риб-жертв: і пелагічні, і придонні. Серед них ставрида, мерланг, шпрот, хамса, пікша смарида, піщанка, бички. Склад змінюється за районом і сезоном, а не за фіксованим «меню». Годується і поодинці, і групою. Біля Джарилгача та Карадагу медіанний розмір групи під час спостережень становив дві особини, біля Судака та Балаклави — шість. На скупченні риби група може бути більшою, але це тимчасове збіговисько, а не стала зграя.

Як взаємодіє з іншими афалінами

Типова група — від двох до десяти тварин. Зв’язок «самиця з телям» тримається довго: вагітність у виду триває близько 12 місяців, народження в Чорному морі реєструють від холодних місяців кінця зими до осені. Середня тривалість життя оцінюється приблизно у 20–30 років, найстаріший задокументований вік для чорноморської форми — 41 рік. Підхід до судна чи стрибок над водою фіксують як рухову реакцію. Приписувати їм привітання чи гру задля глядача не можна: ті самі рухи бувають і без човнів, і біля сіток, де тварина йде за рибою.

Важливо. Стрибок, проведення човна і поява біля сітки — різні ситуації. Перше може бути переходом між зануреннями, друге — рухом у тому самому напрямку, третє — пошуком риби біля знаряддя лову. Жодна з них сама по собі не описує чисельність і не доводить, що тварина «звикла до людей».

Яке місце афаліна посідає в Чорному морі?

У Чорному морі три китоподібні, і кожен представлений місцевим підвидом: афаліна Tursiops truncatus ponticus, білобочка Delphinus delphis ponticus і морська свиня Phocoena phocoena relicta. Афаліна тримається переважно шельфу і прибережних вод, включно з Керченською протокою і прилеглою частиною Азовського моря. Білобочка частіше тримається далі від берега і над більшими глибинами. Азовка теж прибережна, але дрібніша і без дзьоба.

Чим підвид відрізняється від виду

Підвид — географічна форма виду з власними мірними і генетичними ознаками. Чорноморська афаліна дрібніша за багатьох океанічних і частину середземноморських афалін, має коротший череп і вужчий набір гаплотипів. Обмін із Середземним морем через Босфор обмежений, тому басейн розглядають окремо і в охороні, і в обліках. Назва «афаліна» без уточнення може означати і вид загалом, і саме чорноморську форму. У тексті про українське узбережжя йдеться про підвид, якщо не сказано інше.

Чому зустріч біля берега не описує всю популяцію

Фотоідентифікація в північній частині моря показала прибережні угруповання, які тримаються одного району цілий рік. Чисельність окремого такого угруповання — від кількох десятків до кількох сотень особин. Це резидентна група, а не запас моря. Тварини з відкритого шельфу в кадр із пірса не потрапляють. Літній розподіл 2019 року був відносно рівним у водах України, Румунії та Болгарії і значно рідшим на сході: східніше 34° сх. д. біля Туреччини і в водах Грузії під час того обліту афалін не зафіксували. Порожній день біля одного берега так само не доводить відсутності тварин за двадцять миль.

Що відомо про чисельність афалін у Чорному морі?

Єдина басейнова оцінка з єдиною методикою — авіаоблік ACCOBAMS Survey Initiative / CeNoBS. Із 19 червня до 4 липня 2019 року за сприятливої погоди пройдено 7324 км трансектів у водах Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини та України. Це 220 169 км², близько 52 % площі Чорного моря. Афаліну бачили 117 разів, разом 335 особин; середній розмір спостереженої групи — 2,93.

Джерело: Frontiers in Marine Science, результати авіаобліку ASI/CeNoBS, публікація 2024 року за даними 19 червня — 4 липня 2019 року.

Обидві цифри стосуються лише облітаної площі і лише літа. Їх не екстраполювали на решту 48 % моря. Поправки на доступність — частку часу під водою, коли тварину з літака не видно, — і на пропуск спостерігачем не вносили, тож оцінка швидше занижена, ніж завищена. Попередній судновий облік 2013 року в північно-західній частині моря дав 26 462 афаліни з широким інтервалом, але то інша площа і інший сезон, тож ряди не віднімають один від одного.

За оцінкою Міжнародного союзу охорони природи підвид має категорію «під загрозою зникнення» (Endangered, критерій A2cde); оцінку зроблено у 2008 році й опубліковано у 2012-му, відтоді її позначено як таку, що потребує оновлення. У Червоній книзі України афаліну наведено як рідкісний вид; чисельність саме в територіальних водах України окремим стандартизованим обліком не встановлена. Промисел у СРСР, Болгарії та Румунії припинили 1966 року, у Туреччині — 1983-го. Після 2022 року нового басейнового обліку за тією самою сіткою трансектів не опубліковано, тому літо 2019 року лишається базовою лінією, а не поточною інвентаризацією.

За матеріалами ACCOBAMS, афаліна в цьому морі рідша за білобочку і азовку, тримається мілкіших вод і не відновилася до рівнів, які припускали за обліками 1970–1980-х. Тиск лишається тим самим набором: прилов у сітках, коливання кормової риби, забруднення і шум. Пресреліз 2024 року округлює модельну оцінку приблизно до 20 тисяч афалін поруч із близько 100 тисячами білобочок і 90 тисячами морських свиней — знову ж таки для облітаної частини і без поправки на занурення.

Розвилка для будь-якого повідомлення про афаліну проходить між впізнанням тварини і висновком про запас. Критерій простий. Для впізнання достатньо дзьоба зі складкою, високого серпоподібного плавця, сірого тіла без пісочного годинника і групи з кількох особин. Для чисельності потрібні дата, площа, метод, інтервал і пряма вказівка, чи враховано тварин під водою. Без цього рядка число з берега і число з обліку не порівнюють.

Наступний басейновий облік або змінить базову лінію 2019 року, або підтвердить її в нових межах. До тієї публікації зустріч біля українського берега лишається записом про присутність у цьому місці й у цей день, а не доказом того, скільки афалін живе в Чорному морі.

Морем каже. Модельна оцінка ASI/CeNoBS: 22 720 чорноморських афалін (95 % інтервал 16 965–30 427) на 52 % площі моря, 19 червня — 4 липня 2019 року, без поправки на тварин під водою. На решту моря цифру не поширювали.